Пам’яті полеглих

 Зберегти пам’ять про полеглих за незалежність України для наступних поколінь – наш священний обов’язок. 

31 травня, в річницю загибелі бійця полку «Азов», могилівчанина Владислава Дюсова, активісти Національного Корпусу «Вінниччина», Національних Дружини та організації «Одна Кров» вшанували пам’ять во-їна та всіх загиблих могилівчан, висадивши алею з 21-го дуба у міському парку імені Лесі Українки. Акцію було проведено спільно з батьками та родичами загиблих і небайдужими жителями Могилева-Подільського.

Цього ж дня відбулася смолоскипна хода на честь полеглого Владислава Дюсова.

 

Чотири роки минуло з дня загибелі Владислава Дюсова, «Дюшеса», який був  «надто добрим для війни і надто хоробрим для мирного життя». Його бойові побратими, рідні  та однодумці зібралися у міському парку, щоб  вшанувати пам’ять  героя і всіх могилівчан, які  полягли у новітній війні. Згадали всіх поіменно і в пам’ять про кожного висадили у міському парку  дуби  – як символ  могутності та довговічності. Біля саджанців – таблички  з іменами полеглих могилівчан. «Зростаючи, вони (дуби) будуть нагадувати нам, що ці хлопці назавжди з нами в строю», – вважають «азовці». Вони запевнили, що за саджанцями буде здійснюватися належний догляд, а через рік всі зберуться тут знову задля вшанування пам’яті захисників.

Друга частина пам’ятних заходів відбулася ввечері. Передсутінковим містом, несучи величезний плакат із портретом «Дюшеса», який «назавжди в строю», з палаючими смолоскипами в руках, під вигуки націоналістичних гасел пройшла колона представників національних дружин. Попереду колони – батьки Владислава. Вони несуть квіти, щоби покласти їх біля стіни скорботи на майдані Шани – там буде завершено ходу, запалено лампадки, виголошено промови.

«Чотири роки наш сонячний  Дюс  живе небесним життям. Він дуже любив життя, свою сім’ю, але більш за все він любив Україну…», – зринає з уст матері Владислава. Її розповідь про світлу вдачу сина, його невміння бути осторонь, коли приходить біда, краяла серця, водночас наповнюючи їх гордістю за мужнього і жертовного земляка, побратима, друга…

Завершився захід вражаючою спільною молитвою воїнів полку «Азов» до України – Святої Матері Героїв:

«Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів.

Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться, бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все моє щастя. Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки закатованих в льохах, в тюрмах і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли Герої за Тебе, Свята. За Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих дітей твоїх, величну смерть Героїв української Нації і тисяч інших незнаних нам, що їхні кості порозкидані або тайком поховані. Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму! Зрости мене до ясних чинів. У тих чинах хай знайду я смерть, солодку смерть у муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я та вічно житиму в Тобі! Відвічна Україно, Свята, Могутня, Соборна! Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе!».