РЕЙТИНГИ МОГИЛЕВА-ПОДiЛЬСЬКОГО

Пiдсумки, головнi досягнення року, що минає, та виклики нового, 2020 – за визначенням мiського голови Петра Бровка

       

Рейтинг подій зі знаком "+" 

- В 2019 році подій зі знаком "+" в житті міста було більше, ніж мінусових.  Складно визначити, що має з них найвищий рейтинг, бо все, що ми робили впродовж року, впливає в цілому на позитивне сприйняття нашого міста. Тому всі невеличкі етапи, а це і  будівництво кардіоцентру, відкриття відділення гемодіалізу, ремонт доріг – речі, які абсолютно позитивно впливають  не тільки на рейтинг міста, а й на рейтинг кожного його жителя, який може з гордо піднятою головою вийти і сказати: «Я живу у Могилеві-Подільському!».

Події, що відбувалися, безумовно, рухали нас вперед. Ми – єдине місто, яке отримало пересувний центр надання адміністративних послуг. Транспортний засіб, куплений пов-ністю за кошти європейської спільноти, належно обладнаний, міська рада його оснастила необхідною комп’ютерною технікою. На перспективу хочемо отримати обладнання для виготовлення бланків паспортів, посвідчень водія. В цьому ми також будемо перші.

Ми працюємо на перспективу в  плані вдосконалення самої інфраструктури міста, робимо все необхідне для того, щоб у цивілізованому плані змінити державні установи, які знаходяться в Могилеві-Подільському, для того, щоби скоротити шлях від моменту звернення людини до бюрократичної установи до моменту її вирішення. На це направлені наші головні зусилля.

Незабаром відкриємо кардіологічний центр при Могилів-Подільській ОЛІЛ. В цьому нам надає фінансову підтримку держава, облдержадміні-страція і трішечки сусіди, від останніх –  зовсім трішки, тому що не зустрічаємо розуміння,  і так не перший рік. Наша лікарня обслуговує жителів 7-ми районів, а  утримує заклад виключно місто Могилів-Подільський. Керівники Могилів-По-дільського, Чернівецького, Мурованокуриловецького, Шаргородського, Ямпільського районів, напевно, живуть за прислів’ям «Моя хата скраю». Ми ж не можемо відправити людей з тих районів, коли вони звертаються до ОЛІЛ. Чи морально пояснювати хворому, що керівники їхніх районів  не фінансують їхнє лікування в ОЛІЛ? Звичайно, ні. І тому тягнемо  все на своїх плечах.  Я думаю, що закон про децентралізацію, який знаходиться у Верховній  Раді, змінить підходи. Бо адміністрації – абсолютно мертві бюрократичні структури, які тільки беруть у держави гроші, не приносячи їй користі.

До позитивних досягнень хочу додати те, що цього року громада нарешті спромоглась обрати справді народного депутата – Геннадія Вацака. Напевно, поведінка попереднього депутата спонукала могилівчан обрати  того, кому вірять, хто своїми вчинками доводить готовність працювати на благо міста та його жителів. Як підтвердження – Родинний парк та площа Танкістів, яку, до речі, також треба віднести до вагомих подій року. Я  надзвичайно вдячний  Геннадію Анатолійовичу і Кондитерському Дому «Вацак» за таку патріотичну позицію.

 

Рейтинг подій року зі знаком "–" 

- У нас є об’єкт, який стовідсотково відноситься до позитиву – плавальний басейн. Чому я кладу його до подій зі знаком «мінус»? Тому, що  не встигаємо його завершити. Ми вступили в період реформування лікарняного закладу, коли потрібно виконувати певні вимоги державного рівня, які дадуть можливість працювати ОЛІЛ як окружному шпиталю, тому й затримались із завершенням басейну. Але він у нас знаходиться в прерогативі. Всі будівельні роботи завершені, залишається технологічне обладнання і оснащення. Це, безумовно, дороге задоволення, але я впевнений, що ми дійдемо до фінішу в 2020 році.

   Ми не змогли відремонтувати 6 гірських доріг. Проєкти на них виготовлені, і  будемо сподіватися, що і їх зробимо.  Я розумію людей, що там живуть, – 60-70-літні піднімаються тими схилами...  Там надзвичайно складні роботи, але їх треба зробити! Бо ми – європейське місто, і тому все повинно бути на європейському рівні. Жителі гірських масивів мають право вимагати рівень життя такий, як в центральній частині міста. Певен, що ми все доведемо до логічного завершення.

 

Рейтинг викликів (проблем)

- В 2020 продовжимо розбудову берега Дністра. Набережна буде виглядати надзвичайно чудовою і стане потужним позитивом року наступного. Плануємо завершити облаштування міського пляжу: буде доведена коса, збудовано місток, забезпечено освітлення тощо. Загалом, буде зроблено багато позитивних речей, які дадуть можливість людям гарно відпочивати. Будемо працювати і над покращенням нашого міського парку.

В пріоритетах 2020 – покращення стану міських  доріг. Усі в захваті від наших автомобільних доріг, а будемо робити їх ще кращими. На черзі, якщо брати центральну частину, це – вулиці Грецька, Полтавська, частина Острівської вулиці. З низинних – Дачна.

Вже 10 років ми працюємо над зливними каналізаціями, деякі дільниці у нас ще не зроблені. Запланували відведення стічних вод від гірської частини міста, в районі 119 мікрорайону, там теж зроблено вже три зливних каналізації, забрані стічні води, які переведені по той  бік проспекту Незалежності, зараз  їх підводимо до річки.

Міркуємо щодо водовідведення на  кількох  вузьких вулицях: на проспекті Героїв, біля першої школи, декілька місць по проспекту Незалежності в бік Острівської. Там зливні містки фактично зруйновані, тож ми їх відновлюємо.

В переліку  головних проблем – розібратися з нашими зеленими насадженнями. На жаль, період їхнього біологічного  віку підходить до завершення, маю на увазі більшість каштанів по місту, сосни на схилах. Будемо  потихеньку замінювати на ті дерева, які, мають біологічний вік за сто років. Приміром, у нас ростуть клени, вони довговічні, швидко ростуть, довгий період часу тримають листя, а каштани – квітнуть півтора місяця, а смітять 6 місяців.

Серед викликів 2020 року – адмінреформа, децентралізація. На жаль, коли вона стартувала, її не зрозуміли жителі сусідніх населених пунктів, ми не змогли їм пояснити переваги для першопрохідців. В свій час  були надзвичайно потужні європейські програми, які давали нам досить серйозні кошти, для того, щоб могли облаштувати під’їзні шляхи до тієї ж Кар-півки, Кремінного, до виїзду на Дністровську ГАЕС, до Григорівки, вивести на Івонівку, підняти ці дороги, довести газогони, водогони, розробити схему вивезення сміття. Це все фінансувала європейська спільнота. Вона вимагала від нас розу-міння перспектив, які покращували б життя всім.
 -Але, на жаль, ми маємо, як я вже згадував, цю бюрократичну організацію, яка, в принципі, в боротьбі за крісло не хотіла бачити перспективи розвитку територіальної громади. Тож сталося те, що сталося.

Місто ж довело, що  може розвиватися продуктивно, позитивно, проєвропейськи. Зараз ніхто нікого ні про що не буде запитувати. З одного боку це,  безумовно, крок вперед, і позитив його в тому, що ми нікому нічого вже не обіцяємо. Тоді ми ще щось обіцяли, а сьогодні нічого, окрім обов’язків, які ми на них покладемо.

Ще один з викликів року наступного –  місцеві вибори. Проте, я давно перейшов той вік, коли хвилювався за вибори. Вважаю,  що перемагатиме свідомість і реальне сприйняття життя, а не якісь там емоції або реакції, які виникали на якусь чергову підкинуту смажену качку, як робили це декілька опонентів, які самореалізувати себе не могли, на жаль, і не можуть сьогодні. Я думаю, вибір людей буде почутий, і він буде сприйнятий, яким би він не був.

2020 рік-рік реформування медичних закладів другого рівня. Наша ОЛІЛ – перша на Вінниччині отримала кваліфікацію. Так само, як і первинний медико-санітарний центр першим у нас пройшов акредитацію, так буде і з ОЛІЛ. Переконаний, що отримаємо все необхідне від держави і будемо працювати над вдосконаленням надання медичних послуг. Сьогодні працюємо над тим, щоб повністю омолодити колектив лікарні, максимально запрошуємо сюди молодих лікарів, готуємо соціальне житло, яке зможемо їм надати, для того, щоб сімейні пари працювали в наших лікарняних закладах. 

Серед наступних напрямків року – розробляємо новий проєкт стадіону, щоби Могилів-По-дільський міг брати участь у професійних чемпіонатах України з футболу.

Серед найстрашніших викликів нашого суспільства сьогодні, вважаю соціальні мережі. Шкода, що саме суспільство цього не розуміє. От як у попередні 20 років у нас був викликом  ринок, коли ми всі кинули виробництво і пішли торгувати, так зараз ми всі кидаємо життя, залазимо в смартфон, гаджети.  Це страшно, але до такого розуміння ми ще прийдемо. Ми працюємо  з керівниками шкільних установ, технікумів, щоби  під час навчання обмежити використання дітьми смартфонів, бо це надзвичайно шкідливо.

Інший бік негативу від соцмереж: чим більше ти боягуз, тим більше ти себе там проявляєш.   Не стоїш перед людиною, за яку ти отут можеш говорити, не дивишся їй ввічі, пишеш, що заманеться...

Мене немає в соціальних мережах, однак я знаю, як вони впливають на свідомість людей. Так що це, напевно, головний мінус сьогодення.

 

Про  власну схему подолання викликів

Виклики, ризики... Головне, коли ти впевнений в тому, що нічого поганого для держави, для людей не зробив, можеш відкрито виходити та розмовляти. Так, я розумію, що ми – єдине місто, яке  не палило, не ганяло, не міняло. Це завдячуючи тому, що ми маємо своє і знаємо своє місце, що громада стоїть на своєму. Тому для нас виклики несуттєві, ми  не кидаємося  з краю в край, а працюємо з громадою на перспективу, на її розвиток. Хоча в національному, соціальному, етнічному плані ми – найскладніший регіон на Вінниччині. Зате у нас найкращі жінки! Нехай беруть з нас приклад.

– Хто Ви для себе в першу чергу: друг, адвокат чи критик?

– Коли відпочиваю або виїжджаю десь за межі міста, намагаюся бути собі другом. І їду з другом. А  у повсякденному житті, на жаль, сприймаю себе критично. 

– Люди переважно дякують комусь, але ж є певні ситуації, коли можна і собі подякувати. За що б Ви собі дякували, за які правильні рішення в цьому році?

–Для мене головне не подяка, а коли бачу, що мене розуміють і вірять.

– Знаю, що до зустрічі нового року Ви ставитеся, як до звичайної зміни календарної дати. Не дивлячись на те, хочу побажати, щоб 2020 рік був для Вас та Вашої сім’ї, для міста та України лише зі знаком плюс. Адже мінусів у нас і так предостатньо.

– Дякую вам за гарні слова. Хочу побажати могилівчанам, як би хто не ставився до дати 31 грудня, за яким би календарем не святкував, – будьте активні, на позитиві, щоби свято було щодня. Якщо ми в цей день і наступні 2-3 дні вивозимо у 7-8 разів більше сміття і в 3-4 рази продуктового, ніж в інші дні, – це говорить про те, що ми неадекватно реагуємо на певні дати в житті. Тому закликаю до адекватного ставлення. Це, по-перше, зекономить власні кошти, державні і міські кошти, тому, що нам треба це все вивезти і утилізувати. Я хочу,  аби ми  реальніше сприймали життя. Щоб робили все, аби кожен день був святом. Побачив сонце – подякуй, дякуйте всім нашим батькам, дітям, що ми спілкуємося, маємо родину.

Я дуже хочу, щоб ми стали повноцінною країною європейської спільноти. Щоб ми пишалися своєю мовою, бо, хто б що не казав, вона є запорукою існування української держави. Треба  цього прагнути, тому що все інше – змінні категорії. Хоча сьогодні вже українці переорієнтувались – і це вже приємно.

– На такій оптимістичній ноті ми перейдемо в наступний 2020 рік, наперед  Вас вітаю з Новим роком, щиро дякую за спілкування.

– З наступаючим Новим роком, щастя, здоров’я, успіхів!